Груповий етап Євро – 2012 підходить до свого завершення. Вже відомі шість з восьми чверть фіналістів,а сьогодні вирішиться, які команди з групи D продовжать боротьбу за звання кращої європейської футбольної збірної. Звичайно, хотілося б, що б до вісімки найкращих пробилася команда Олега Блохіна, а для цього будь-що потрібно обігравати збірну «трьох левів». Спробуємо розібратися наскільки реальними є шанси українців здобути першу перемогу на «Донбас-арені».

 

Гра збірної України проти французів змусила повернутися вболівальників «з небес на землю». Самовпевненість після поєдинку зі шведами змінилася великим розчаруванням від побаченого у Донецьку. Зрозуміло, що ми не можемо конкурувати з «галльськими півнями» у техніці, швидкості (тут показовим стало те, як Рібері втікав від Гусєва – «Запорожець» не рівня «Пежо»), підборі виконавців, але проявити характер, волю до перемоги, наші футболісти були забов’язані, однак цього не сталося. За великим рахунком, по тій грі претензії можна пред’явити усім українським футболістам, окрім, з великою натяжкою, Пятова, Хачеріді та Шевченка.

 

Команда Ходжсона, навпаки, здобула вольову перемогу над шведами, продемонструвавши не тільки змістовну гру, а й характер, якого так не вистачало нашим хлопцям. Англійців сьогодні влаштує нічия, і цілком логічно, що вони почнуть гру обережно, не оголюючи тили. Тим більше, що команда з туманного альбіону не вражає надійністю в обороні. А ще, до складу британців, після тривалої дискваліфікації, повернеться Уейн Руні, що, безумовно, додасть головної болі українським захисникам. Хоча Руні впродовж місяця був без ігрової практики, і про його нинішні кондиції нічого не відомо. Але, принаймні, у Ходжсона тепер є можливість маневру у побудові атакувальних дій своєї команди.

 

Як нам перемогти Англію? По-перше, треба врахувати всі помилки, які були допущені у попередніх поєдинках. Тут вкотре постає питання: чому Блохін відмовляється грати з двома опорними півзахисниками? Середину поля французам програли без варіантів, та й Тимощук виглядав не дуже переконливо, помиляючись раз за разом як при передачах (до чого ми вже звикли), так і при грі один в один у відборі. Чому б не спробувати у парі з Тимощуком – Гармаша, хлопця молодого, але бойового, настирного, який звик боротися за кожен м’яч. По-друге, безпомилково відіграти при захисті власних воріт. Багато нарікань викликає гра Тараса Михалика; він часто не встигає за переміщеннями суперника, програє боротьбу, позиційно помиляється – очевидно, Тарасові важко набирати форму після травми. Чому б не дати можливість проявити себе Ракицькому, який на «Донбас-арені» повинен грати з подвійною мотивацією. Гірше точно не буде. По-третє, взяти м’яч під свій контроль. Останні матчі нашої команди демонструють, що як тільки ми починаємо тримати м’яч, одразу з’являється і впевненість у своїх діях, і гострота біля воріт суперників. І навпаки, як тільки збірна України починає бездумно виносити шкіряного подалі, збільшується технічний брак, ми програємо підбір, гра стає нервовою.

 

По-четверте, продемонструвати характер. Олег Блохін вже заявив про те, що якщо хлопці не битимуться на полі, вболівальники їх не зрозуміють. І це правда. Можна пробачити невдалий результат, індивідуальні помилки, але безвольної гри з опущеними руками, як було на полі у Донецьку в п’ятницю - футбольна Україна такого не пробачить.

 

Об’єктивно, шанси на перемогу у нас мінімальні. Україна практично ніколи не обігравала топ-збірні, за виключенням поєдинку з Англією восени 2009-го. Україна ніколи не перемагала на «Донбас-арені», і багато хто звинуватив донецьку арену у поразці від французів, але до чого тут стадіон? Україна ризикує зіграти без Шеви, свого лідера, у якого проблеми з коліном. А це Євро наочно демонструє ким є Андрій для команди. Але поки не пролунав фінальний свисток, вся країна буде вірити у неможливе, підтримувати своїх улюбленців і сподіватися на краще. Нікому з нас не хочеться, щоб свято футболу втратило свого останнього господаря.