У президента «Динамо» Ігоря Суркіса нарешті не витримали нерви. Після поразки від «Шахтаря» у матчі кубка України він відправив у відставку Юрія Сьоміна і весь його тренерський штаб. На зміну «Паличу» прийшов Олег Блохін. Чому Суркіс так довго тягнув з відставкою і що чекає на «Динамо»?Спробуємо з’ясувати.  

 

Київське «Динамо» програло чотири з п’яти останніх офіційних матчів. Дві розгромні поразки («ПСЖ» та «Шахтар» по 4:1), дві поразки від головного «ворога» на внутрішній арені – «Шахтаря», повна відсутність характеру, гри та дисципліни на футбольному полі. І, нарешті, на Юрія Павловича чекає Москва. Дякуємо за все, але нам такий футбол не треба.

 

Вдумайтесь, «Динамо» вперше пропустило чотири м’ячі у матчі кубка України. Вперше за всю історію незалежності програло двічі підряд з крупним рахунком, пропустило вісім голів за два поєдинки, програло у офіційному українському турнірі з великим рахунком. Все це вперше за двадцять один рік. Одні суцільні рекорди встановив Сьомін на українській землі. Ну тепер хоч у футбольних істориків буде цікавий матеріал для аналізу…

 

Те, що з Сьоміним каші не звариш багато експертів зазначали наприкінці минулого сезону. Ну не в той футбол грає російський тренер, до якого звикли у Києві. Така гра не подобається ані керівництву клубу, ані самим футболістам, ані вболівальникам – лише один Сьомін був задоволений і «кайфував» від того, що творила на полі його команда. А Суркіс при цьому вперто зазначав, що він тренеру довіряє і продовжував чекати на невідомо що. Чому не звільнив раніше? Однією із головних причин українські футбольні спеціалісти називали велику суму відступних при достроковому односторонньому розриві контракту. Такий сучасний світ, підписав довготривалий контракт і отримуй гроші. Хочете звільнити – виплатіть все до копійки, і звільняйте без проблем. А після мене хоч потоп. А тепер що виходить? Сьоміну треба заплатити чималі відступні, це-раз. І не лише йому, а й всьому тренерському штабу в якому було п’ять чоловік. І зарплати у них далеко не середньо-українські, це-два. Під Сьоміна купили багато дорогих футболістів, і не факт, що вони будуть потрібні новому тренеру, це-три. (Новачки – то взагалі окрема розмова. Лише Велозу виправдовує видані йому аванси, демонструючи, що він справжній професіонал. Аналізуючи гру киян у матчі проти «ПСЖ», екс-капітан «Динамо» Олександр Головко зазначав, що все, що роблять на полі Рафаель, Кранчар, Рубен – не гірше можуть зробити вихованці динамівської школи. Але як же їм пробитися до складу, коли їх не помічають?) Правду кажуть, скупий платить двічі. Так вийшло і з Суркісом. Хоча для нього гроші взагалі питання другорядне. Ось такий от парадокс. Тренер фактично команду не побудував, її немає, час втратили, гравців купили, гроші викинули, невідомо, що робити новому наставнику, та ще й за все це треба заплатити величезні гроші. Нонсенс.  

 

Юрій Павлович, звичайно, багато зробив для «Динамо», особливо у свою першу каденцію. Але те, як вів себе протягом останніх місяців наставник недарма обурює київського вболівальника. Ну не виходить в тебе нічого, визнай по-чоловічому свої помилки і не муч всю Україну. Сьомін навіть не прилетів разом з командою із Донецька, а поїхав до Москви. І це в такий складний для «Динамо» час. А його заяви на прес-конференції: «Напевно, нам треба більше тренуватись… «ПСЖ» та «Шахтар» зараз значно сильніші…Завдання на сезон, вийти у Лігу Чемпіонів ми виконали, тому все гаразд..». Ну, що це за цирк. А чим ви займалися два роки, якщо вам треба більше тренуватись? А те що від гри «Динамо» вже тіпає весь Київ і з неї сміються зарубіжні наставники? Це нормально? Та раніше «Динамо не те що поважали, його боялися у всій Європі. А зараз… Валерій Газаєв теж довів «Динамо» до «ручки», його нещадно критикували і вимагали відставки. Але йому вистачило мужності не тягнути команду на дно до останнього, а піти самому. За це його тепер поважають. За що поважати Сьоміна? Ну Бог з ним, з Сьоміним, його чекає Москва. Хай тепер там мучаться. А от що буде з «Динамо»?

Новим наставником «Динамо» став Олег Блохін. Його вже давно тут чекали, і багато хто вірить у те, що в Олега Володимировича команда гратиме по-іншому. Контракт підписаний на чотири роки. Але тепер йому доведеться розгрібати спадок залишений російським колегою. Роботи непочатий край. Які аргументи, що у Блохіна все вийде?

 

По-перше, він справжній динамівець, корінний киянин. Йому не байдужа доля рідного клубу, і він, десь в глибині душі завжди мріяв очолити «Динамо». Саме тому він іде з національної збірної – команди, яку він сам створив і яка саме при ньому стала КОМАНДОЮ. (За домовленістю з федерацією футболу Блохін ще зіграє два матчі зі збірною 12 жовтня проти Молдови та 16 проти Чорногорії, після чого сконцентрується на роботі у клубі)

 

По-друге, Блохін амбітний, авторитетний та авторитарний. Це означає, що як мінімум дисципліна на футбольному полі та в роздягальні київського клубу буде на першому місці. Всі футболісти, які приїздили до табору національної збірної відзначали, що в команді чудова атмосфера. (Коли у Олександра Шовковського після матчу з «Шахтарем» спитали, якою є атмосфера в роздягальні «Динамо», ветеран відповів, що всього розповісти не може, але, інколи, йому просто хочеться кричати). Блохіну вдалося об’єднати гравців навколо однієї мети – команди. Не сумнівайтеся, так само буде і в «Динамо». До того ж, Олег Володимирович не буде терпіти втручання у тренувальний процес з боку керівництва (хоча у Києві це і так не було прийнято робити), і не буде пробачати вибрики футбольних «зірок», яких в «Динамо», принаймні за рівнем гри, зараз немає.

 

По-третє, Блохін прагнутиме довести, що він готовий успішно працювати як тренер саме у клубі, а не тільки в збірній. Бо одна справа, коли ти збираєш команду кілька разів на рік, тренуєш по кілька днів і граєш раз чи двічі в місяць (як це відбувається у національній збірній). І зовсім інша, коли ти тренуєш кожний день, і в тебе по два матчі на тиждень. Він уже заявив, що основним завданням для нього буде повернути минулу славу київської команди.

 

По-четверте, Олег Володимирович прихильник динамічного футболу зі швидким переходом з оборони в атаку, який завжди був властивим київському «Динамо». До того ж, його команди постійно вирізняються надійною грою в захисті, чого киянам нині дуже бракує. Одним словом, видається, що Блохін з його тренерським поглядом на гру та харизмою – це саме те, що потрібно Києву на даний момент. Але чи все так просто?

 

Чому у Блохіна може нічого не вийти?

 

Час. Поки невідомо, які завдання перед новим наставником поставив Ігор Суркіс. Чотирирічний контракт свідчить про те, що Блохіну довірятимуть. Але ж і в Сьоміна угода з клубом мала діяти ще як мінімум два роки. Якщо Суркіс і вболівальники наберуться терпіння, бо на побудову командної гри може піти і більше року, тоді у Блохіна буде можливість створити те «Динамо», яке він хоче. У Дніпропетровську Рамосу дали час, хоча і критикували на початку, зараз «Дніпро» виглядає дуже солідно. Київ повинен піти тим же шляхом.

 

Команда. Блохін близько не знайомий з футболістами, хіба що з тими, кого він викликав до лав збірної. Тренер не проводив передсезонну підготовку, не брав участі у трансферній кампанії. Чи потрібні Блохіну ті, кого купували під Сьоміна? Це серйозне питання. Якщо ні, на «Динамо» чекають чергові витрати взимку. Блохін однозначно мінятиме як стиль гри команди, так і тактичну схему. На кого з гравців за таких умов він розраховуватиме? Невідомо з ким прийшов і сам Блохін. Тобто, хто буде йому допомагати. Незрозуміло які стосунки будуть у Олега Володимировича з усіма підрозділами клубу. Нова мітла мете по-новому. Якби гірше не стало.

 

Синдром тренера збірної. Так, Блохін найуспішніший тренер збірної України за всю історію. Але на клубному рівні його досягнення значно скромніші. На початку тренерської кар’єри він досить успішно працював у Греції, але це тривало зовсім не довго. А останню його клубну роботу в ФК «Москва» не хочеться і згадувати. Там все було так темно, як у космосі. Конфлікти з гравцями, невдалі результати, відсутність взаєморозуміння зі ЗМІ – Блохін достроково пішов, а невдовзі клуб взагалі перестав існувати. Тобто стоїть питання, чи є Олег Володимирович тренером для клубу.

 

Як би там не було, київське «Динамо» починає нове життя. Добре, що президенту клубу вистачило волі піти на кардинальні зміни. Добре, що керувати командою прийшов справжній динамівець. Сподіваємось у Блохіна є повне розуміння того, як виводити команду із такої глибокої ями. Бо якщо цього розуміння немає, то навіть важко уявити, що буде з колись найсильнішою футбольною командою Східної Європи.