Декілька тижнів тому відбувся безпрецедентний випадок в українському футболі. Нагадаємо, тоді новий президент федерації футболу Анатолій Коньков зібрав тренерську раду до якої увійшли всі 16 наставників команд української Прем’єр-Ліги. Мета нового утворення – допомогти федерації визначитись з кандидатурою нового наставника національної команди. Подібний крок пана Конькова видавався дуже дивним. Склалося таке враження, що вперше за історію незалежної України, ФФУ не знала, що робити. От і звернулася за допомогою до клубних тренерів. Тоді громада розцінила цей крок, як нерозуміння ситуації, що склалася навколо головної команди країни та відсутністю повноцінної стратегії розвитку футболу в нового курівництва федерації. На цьому тижні Анатолій Коньков здивував футбольну Україну ще більше. Він зробив офіційну пропозицію очолити національну команду … Андрієві Шевченку.

 

Звичайно Шевченко – заслужена людина у футбольному світі. І не лише в Україні. Легенда, авторитет, найкращий футболіст періоду незалежності і таке інше. Але чому саме Шева виявився реальним кандидатом на омріяний багатьма більш досвідченими і титулованими наставниками пост? У цій ситуації до Андрія немає жодних питань. Йому зробили дуже цікаву пропозицію, він взяв час на роздуми. Ми не можемо оцінювати тренерські якості Шевченка, бо, по-перше, ми їх не знаємо, по-друге, а чи є вони взагалі, ці якості?

 

Питання в іншому. Чому вибір пав на «диявола зі сходу» (так колись назвав Андрія один з італійських журналістів)? Чому, наприклад, не іноземний тренер чи хтось із авторитетних, нині безробітних українських спеціалістів? Навіщо було вводити до тренерського штабу Заварова та Кузнецова? За останніми даними, кандидатура Шевченка – це не одностайне рішення тренерської ради. Його прізвище звучало лише як одне з багатьох можливих. Тому, можна стверджувати що офіційна пропозиція Андрієві – це особиста ініціатива президента ФФУ. Але мотивація такого рішення – суцільна загадка. Якби Шевченко попрацював наставником однієї із команд певний час, досягнув певних позитивних результатів, мав досвід тренерської роботі – це одна справа. А призначити Шевченка наставником збірної тільки тому, що це – Шевченко? Як мінімум дивно. Навіть Валерій Лобановський починав свою тренерську кар’єру з першолігового дніпропетровського «Дніпра» і лише через кілька років, завдяки феноменальним результатам очолив збірну СРСР. Анатолій Коньков своє рішення пояснює тим, що на його переконання збірну повинен тренувати український спеціаліст. Шевченко ж за свою кар’єру попрацював з такими «глибами» тренерського цеху як Лобановський, Анчелотті, Моуріньйо і багато чого у них перейняв. Але ж тренуватися і тренувати, як кажуть в Одесі – дві великі різниці. Те що у Шевченка немає тренерської ліцензії, на думку Конькова – взагалі не є проблемою. – Тренерські курси в три періоди займають по два тижні, - зазначив Анатолій Дмитрович. – А поки Шевченко може працювати, як менеджер збірної. Таке пояснення чимось схоже, на популярне серед автомобілістів – «права купив, а їздити не купив». Ліцензія це одне, а от вміння тренувати – зовсім інше.  

Думки багатьох спеціалістів з приводу можливості Шеви тренувати національну команду розділились. Віктор Леоненко назвав таке рішення ФФУ деградацією українського футболу. Натомість Валерій Газаєв та Юрій Сьомін заявили, що Андрій – цілком достойний кандидат на цю посаду. Сьомін взагалі сказав, що Шева був у нього граючим тренером, і самому Юрію Павловичу не вистачало Шевченка у тренувальному процесі після того, як форвард завершив виступи за «Динамо». Можливо наставникам, які безпосередньо працювали з Андрієм видніше. Вони все ж таки краще знають Шеву. Ну і самі футболісти збірної, в переважній більшості, позитивно сприйняли звістку про те, що можливо їх тренуватиме екс-партнер. Тимощук, Бутко, Гусев та Федецький зазначили, що Андрія все може вийти якнайкраще.

 

Словом, ситуація доволі заплутана. Є багато аргументів на користь Шевченка – українець, авторитет, має великий футбольний досвід (як гравець). Проти Андрія грає лише один ключовий факт – поки що він не тренер. Та й взагалі невідомо чого хоче сам Шева. Чи хоче він залишатися у політиці (подейкують, що політична кар’єра Шевченка бере свій початок з Італії. Андрій має хороші стосунки з відомими місцевими політиками, які хотіли використали Андрія для реалізації своїх ідей на вітчизняному політичному полі). Чи хоче він тренувати збірну і що він їй наразі може дати? Як би Андрій не став цапом-відбувайлом уразі провалу національної команди у відборі до ЧС-2014… Можливо, саме Шевченко повинен тренувати збірну України. Питання в тому чи саме зараз час для цього?